Роман Ф.М.Достоєвського «Злочин і покарання» був надрукований в 1866 році. Це роман про сучасну Росію, що пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасного героя, що вмістив у груди свої всі страждання, боль, рани часу. Уже на самому початку цього добутку ми дізнаємося, що його головний герой - бідний студент Раскольников «спокусився» на якусь справу, що є «новий крок, нове власне слово», що місяць назад у нього зародилася «мрія», до здійснення якої він тепер близький. «Дивна думка була у його голові, як з яйця курча». І раптом почута у трактирі розмова студента з офіцером про «дурну, безглузду, незначну» стару процентщицю. Вбий бабу, візьми її гроші. Візьми не собі - для тих, що гинуть, вмираючих від голоду і пороку, і буде відновлена справедливість. Саме ця думка і була у свідомості Раскольникова. Підтвердженням цьому служить його стаття «Про злочин». Раскольников приходить до думки про те, що в ім’я ідеї, в ім’я справедливості пролиття крові може бути виправданим, навіть необхідним.
Толстой і Достоєвський - два найбільших генії, силою своїх талантів вони потрясли увесь світ, вони звернули на Росію здивовану увага усієї Європи, і обидва встали, як рівні, у великі ряди людей, чиї імена - Шекспір, Данте, Сервантес, Руссо й Гете. В історії світового роману Ф. М. Достоєвському належить одне з перших місць. У літературу він увійшов як геніальний художник-гуманіст, дослідник людської душі. Усі романи Достоєвського - соціально-філософські, у яких він шукає відповіді на питання, що його мучать. У своїх добутках письменник торкався дуже значимих проблем, і, коли читаєш його романи, мимоволі починаєш думати про них, намагаєшся сам знайти на них відповідь. Не дуже давно я прочитала один з романів Достоєвського «Злочин і покарання».
Ти повернувся сюди, так ковтай же скоріше риб’ячий жир ленінградських річних ліхтарів. Дізнавайся ж скоріше грудневий день, де до лиховісного дьогтю підмішан жовток.
О. Мандельштам
Петербург займає важливе місце у добутках Ф.М.Достоєвського. Сам письменник вчився у цьому місті і провів там більшу частину свого життя, У своєму романі «Злочин і покарання» Достоєвський не описує архітектурну красу міста, та й у цілому приділяє небагато уваги його зовнішньому вигляду. Зате письменник прекрасно передає саму атмосферу міста, відчуття людей, що живуть у ньому. Здавлений простір кварталів, що примикають до Сінної площі, темні двори, чорні сходи - такий Петербург Раскольникова. Герой просто не помічає міста, він занадто поглинений своїми важкими думками. Йому знаком тільки такий Петербург: «…духота, штовханина, усюди вапно, ліси, цегла, пил і той особливий літній сморід, настільки знайомий кожному петербуржцю». Характерно, що духота скрізь у цьому місті - і в кімнаті Раскольникова, і в кімнаті Соні, і в шинку, де головний герой зустрічає Мармеладова.
Твір по роману Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання». Роман «Злочин і покарання» був задуманий Ф. М. Достоєвським ще в період його перебування на каторзі. Тоді він називався «П’януваті», але поступово задум роману трансформувався у «психологічний звіт одного злочину». Сам Достоєвський у листі до видавця М. І. Каткова чітко перекаже сюжет майбутнього добутку: «Парубок, виключений зі студентів університету і живучий у крайній бідності …піддавшись деяким дивним незакінченим ідеям… зважився разом вийти з кепського свого положення, вбивши і пограбувавши одну стару бабу…» При цьому гроші, отримані таким шляхом, студент хоче витратити на благі цілі: закінчити курс в університеті, допомогти матері і сестрі, виїхати за кордон і «потім все життя бути чесним, твердим, неухильним у виконанні гуманного боргу до людства». У цьому висловленні Достоєвського хочеться особливо підкреслити дві фрази: «студент, що живе у крайній бідності» і «піддавшись деяким дивним незакінченим ідеям». Саме ці дві фрази є ключовими для розуміння суті роману.
Наші давні предки обожнювали природу і вірили в існування добрих і злих сил у ній. Намагаючись захиститися від зла, люди створили для себе цілу систему оберегів. Що це таке? Берегиня, обереги - це давні добрі символи. З їхньою допомогою народ зберіг свою родовідну пам’ять, історію, культуру. За давніми уявленнями предків, світ складався з трьох частин: небесна частина з божествами, що жили на ній, а також світилами - сонцем, місяцем зорями; земна - з людиною і землею, на якій вона жила; підземна - із духами ола, смертю, душами померлих родичів. За цими ж принципами людина збудувала своє житло. Дах - небесна частина, середня частина - власне житло і нижня, яка містилася в землі. Вікна - це очі хати, через які людина підтримувала зв’язок з божеством, а поріг - це межа між людським світом і світом померлих.