Кожен з нас, напевно, читав у дитинстві казку про Червону Шапочку - гарну, слухняну дівчинку, яка допомагала мамі й старенькій бабусі. Зовсім по-іншому подає цей образ Є. Дудар у однойменній гуморесці. Його Червона Шапочка нагадує багатьох сучасних підлітків, для яких, духовність, чесність, ввічливість, повага до старших - лише порожні слова. Ця 16-річна дівчина п’є, палить, розмовляє молодіжним жаргоном і живе виключно споживацькими інтересами. Навіть страшного здоровенного Вовка загнала і мисливця налякала, що вже казати про хвору, немічну бабусю, в якої забрала останню пенсію! Після цього зникла в лісі й не повернулася додому. їй байдуже, що бабуся залишилася без копійки, що хвилюється мати… Головне - випити, погуляти, розважитися! Яка людина з неї виросте і яке життя на її чекатиме - можна тільки уявити…
«Війна і мир» була написана в 60-і роки XIX століття. Уряд Олександра I скасував кріпосне право, але не дав селянам землі, вони бунтували. Росія і Захід, історичні долі Росії і її народу - це були самі злободенні питання часу. Вони постійно хвилювали Толстого. Толстой завжди був проти революції, але сподівався шляхом освіти, реформ, конституцій влаштувати ідеальний соціальний лад. «Війна і мир» - один із самих чудових добутків літератури. Роки роботи над романом - це час напруженої праці письменника. Творчі пошуки Толстого завжди були пов’язані з життям. Роман замислювався як грандіозне дослідження піввікової історії Росії в її гострих зіткненнях і зіставленнях з Європою, як збагнення національного характеру російського народу і усього його життя.
Роздум за творомДанте Аліґєрі «Божественна комедія». І. Я. Франко «Божественна комедія - це книга про Всесвіт і такою ж мірою про самого поета, яка назавжди залишиться у віках як вічно живий взірець геніального творіння». М. Л. Лозинський (Перекладач поеми Данте) Могутня Римська імперія пала під натиском завойовників - готів, візантійців, норманів, іспанців Настали середньовічні часи - доба хрестових походів, лицарської поезії, го^ тичних храмів, перших університетів. В пам’яті народу не вмирав образ славетного Риму - республіки. Середньовічна Флоренція намагалася влаштувати самоврядування, як за часів Римської республіки. За часів Данте (1265-1321) північна Італія входила разом з Німеччиною до складу Священної Римської імперії, яку очолював імператор з німецької знаті.
Тут буде місто закладене На зло гордовитому сусідові.
О. С.Пушкін.
Петербург. Одне з найкрасивіших і багатих міст Європи. Чарівний своєю величчю Невський проспект, чудові архітектурні утвори - пам’ятники зодчества, що дають прохолодь сади і парки, що заворожує краса білих ночей. Але є і інший Петербург. Місто, зведене на болотах, побудовано на костях тисяч людей. Таке місто Петра, що кинуло виклик самій природі. Такий Петербург і Достоєвського. Його герої «принижені і ображені», вони злидарюють і радуються тому, що змогли прожити ще один день, їм не до площ із фонтанами і палаців, вони ніколи не бували на Невському проспекті, завжди цуралися його. Там живе знать, багатії - чужі люди, а виходить, ця частина міста для них чужа. Герої Достоєвського туляться в огидних нетрях, відвідують брудні розпивочні і будинки терпимості, ходять по вузьких вуличках і похмурих завулках, серед тісних дворів-колодязів і темних задвірках.
Твір по роману Л. М. Толстого «Війна і мир». Роман «Війна і мир» можна з повним на те правом назвати історичним романом, В основу його лягла велика історична подія, від результату якої залежала доля цілого народу. Толстой виступає не тільки як історик, але і як знавець людської психології. Толстой історично вірно описує своїх героїв. У романі у якості персонажів виступають і реально існуючі діячі, але вони насамперед люди, тому Толстой показує їх переживання, моральний вибір і життєві позиції. У романі поряд з людьми, що залишили помітний слід в історії, діють герої малопомітні, але так чи інакше вони теж наближали перемогу Росії у Вітчизняній війні 1812 року. У «Війні і мирі» показані люди різного соціального статусу - від імператора до простого солдата, які в єдності і утворюють російський народ. У добутку багато місця приділяється філософії самого автора, показані його погляди, носіями яких є герої роману. Толстой малює не тільки окремі характери, як Достоєвський, але людство в цілому й указує способи впливу на нього історії.