Найвидатніша постать у культурному і літературному житті України XVIІІ ст. - Г. Сковорода. Як поет і байкар, він привертав увагу освічених кіл до простолюду, звеличував уселюдські цінності села, утверджував пріоритет етики в повсякденному житті, повчав шанувати особистість за її духовними, моральними якостями, а не за соціальним і майновим становищем, уславлював людину розумну, наголошував на визначальній ролі досвіду в людському житті, переконував, що найнадійнішим джерелом добробуту людини є її праця, «чесне ремесло», пропагував ідею «сродної праці». Так у байці «Бджола і Шершень» автор підносить моральне значення праці як основного чинника оздоровлення життя. Твір спрР мований проти поміщиків і панів, які самі не працюють, а живуть за рахунок трудового люду. В алегоричному образі Шершня Сковорода узагальнює тих людей, які «живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше». А Бджола - «се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться». Автор доводить, що кожен повинен трудитися і від цього мати задоволення:
Феофан Прокопович Народився в Києві в родині купця й при хрещенні дістав ім ‘я Єлеа-зар. Рано залишився сиротою, зростав під впливом дядька - ректора Київського’колегіуму. З 1688р. став учнем цього закладу. Мав великі здібності до навчання. Потім навчався в католицькому училищі Володи-мир-Волинського монастиря (щоб більше дізнатися про католицизм), невдовзі його забирають до Римської католицької академії. Папа Римський Климентій готував посвячення Прокоповича у єпископи, але той утік з Італії. Вимоливши прощення, постригся в ченці православної церкви, повернувся до Києва, дістав благословення митрополита і взяв ім’я дядька (Феофан Прокопович). Став викладачем Києво-Могилянської академії. Згодом Петро І зробив його ректором цього навчального закладу. Під керівництвом Прокоповича академія стала передовим вищим навчальним закладом Європи. Деякий час був на чолі російської православної церкви. Після смерті царя Петра І зазнав зневаги й переслідувань, помирав у самотності й бідності.
Його, життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа, і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і шукати взором дниша світу», - сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. Творчість Антонича - цілісний,- складний і цікавий світ інтелектуала, котрий за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя.
Твір по оповіданню А. П. Чехова «Іонич». Перед нами чотири етапи життєвої історії доктора Старцева, лаконічно викладаючи яку, Чехов демонструє поступове зубожіння духу героя, ослаблення його волі, сили опору, втрату активності, живої реакції. На першому етапі Старцев ще повний сил і енергії. Обійнявши посаду земського лікаря, він оселився поблизу лікарні, у дев’ятьох верстах від міста. «Пройшовши дев’ять верст і потім лягаючи спати, він не почував ні найменшої втоми». На другому етапі Старцев втрачає інтерес до безкорисливої діяльності. На третьому етапі Старцев відходить від земської лікарні, його увагу поглинає більше приватна практика. «Виїжджав він уже не на парі коней, а на трійці з бубонцями».
Твір по оповіданню А. П. Чехова «Іонич». У російській літературі досить часто письменники торкалися таких тем, які були актуальні для будь-якої епохи. Такі проблеми, порушені класиками, як поняття про добро і зло, пошуки сенсу життя, вплив навколишнього середовища на особистість людини та інші, завжди стояли у центрі уваги російської літератури. Чехов найбільше яскраво показав процес зміни людської душі під впливом середовища і прожитих років. Хто не думав змолоду про такі піднесені ідеали, як честь, рівність, братерство, воля, не мріяв про працю на користь суспільства. Але проходять роки, і людина внутрішньо змінюється, бажаючи тільки спокою і ситого, забезпеченого життя. Чехов перший розкрив соціальні причини цієї хвороби у оповіданні «Іонич».