Перші драматичні твори з’явилися в останні роки XIX століття, а під кі-іііщь життя вони стали домінуючими в літературно-творчій діяльності автора: усього за 18 років письменниця написала понад 20 таких творів, які за «поїм обсягом значна перевищують обсяг усіх її ліричних та епічних творів, рипом узятих. Звернення до драматургії як жанру було зумовлене зовнішніми обставинами й внутрішніми потребами індивідуальності Лесі Українки. У творчих пошуках найвідповіднішої форми для виразу ідей і почуттів письменниця закономірно прийшла до драматургії, точніше - до створеная таких драматичних жанрів, які давали їй можливість розкрити великі людські пристрасті, за-иильну боротьбу переконань, думок, прагнень. Саме ф оригінальних драмах, драматичних поемах і діалогах найповніше проявився її могутній мистецький геній, її гострий філософського складу розум, її неосяжна широта бакеннії світу.
Твір за драмою Лесі Українки «Бояриня». Драматична поема «Бояриня» - один з найкращих патріотичних творів Лесі Українки. Написана в 1910 році, вона вперше побачила світ у 1914 р., вже після смерті письменниці. Через чотири роки «Бояриня» вийшла окремою книгою, а згодом увійшла до 12-томного зібрання творів талановитого драматурга. Однак за шкільною програмою цей твір почав вивчатися лише в 90 роки XX століття. Радянські критики й літературознавці намагалися обійти мовчанкою драматичний твір або аналізували його досить обмежено, зважаючи на виразно виявлену в ньому антиросійську тенденцію. Як і в романі П. Куліша «Чорна рада», твір Лесі Українки присвяченим подіям, які увійшли у життя України під назвою «Руїна». Його зміст пов’язаний з Переяславською радою, що стала поворотним пунктом у житті наших пращурів. Саме 1654 року український народ присягнув російському цареві, а це визначило новий напрямок та нові умови його життя.
Твір за драмою Лесі Українки «Бояриня». Історія українського народу надзвичайно трагічна й повчальна. Вона свідчить про якусь незбагненну силу українців, їхню здатність знову і знову відроджуватись після нищівних, здавалося б, смертельних ударів та катастроф. Можна було б свою розповідь розпочати від татаро - монгольської навали, яка не тільки знищила українську державність, а й фізично вигубила народ, так підірвала його біологічні сили, що він став легкою здобиччю сусідів і потрапив до них у неволю. Однак у даній роботі ми зосередимося на подіях, що відтворені на сторінках художніх творів, які вивчаються за шкільною програмою. Одним з таких полотен є драматична поема Лесі Українки «Бояриня». Цей твір присвячений подіям, пов’язаним з Переяславською радою Поема написана в час (1910 р.), коли царевий уряд посилив утиски пригноблених окраїн і національних меншин. Леся Українка гостро переживала соціальний і національний гніт, брак національної державності, шукала відповіді на запитання: хто ми, українці, які ми є. на прикладі головних героїв драми - Степана та Оксани - талановита письменниця об’єктивно відтворює події, що ввійшли в історію під назвою «Руїна».
Твір за драмою-феерією Лесі Українки -«Лісова пісня». Усі ми: квіти, трави, дерева, люди - діти великої, могутньої Природи. Дихаємо одним повітрлм, гріємося під одним сонцем, пускаємо коріння Я одну землю. І все життя тягнемось до висот небесних - гілками-руками, ду-Мнми-мріями, душами-квітами. Приходимо ненадовго в цей світ, прокладаємо у ньому свою стежку і назавжди відходимо в інший, неземний. Який же сенс у цьому вічному круговороті життя? Чи не в тому, щоб, пройшовши складний цілях пізнання, стати на вищий щабель духовності, відчути свою єдність з усіма формами космічного буття, свою спорідненість з билинкою, пташкою, сонячним променем? І тоді світтеж стане мудрішим, покращає, бо все в ньому взаємопов’язано і взаемозумовлене. Чи зуміє людина своїм Життям органічно влитися в цю світову гармонію, чи порушить її, не знайшовши свого місця в ній? Філософські роздуми над цією та іншими загальнолюдськими проблемами завжди хвилювали видатну дочку нашого народу Лесю Українку. Створюючи свій шедевр - драму-феєрію «Лісова пісня», поетеса добре ииала ціну багатьом життєвим істинам, бо тернистий шлях пізнання було вже пройдено, життя догоряло, а попереду чекала вічність
Якби я зустріла Лесю Українку (уявімо таку фантастичну подорож у часі), я б її запитала: «Важко, Лесю, бути мужньою? Важко нести свій хрест?» Саме так я сприймаю творчість нашої співвітчизниці. Про Лесю Українку завжди говорили як про людину мужньої вдачі. А коли ми взагалі говоримо про мужність? Тільки тоді, коли її треба проявити. На мій погляд, Леся Українка всім своїм життям показала, що таке справжня мужність. Ніжна, тендітна зовні, ця юна дівчинка ще із дитячих літ засвоювала уроки мужності із розповідей, що доводилося чути від рідних і близьких, від селян, до яких Леся ставилася дуже приязно. І це згодом відбилося у її натхненних творах.