Павло Загребельний - письменник загадковий, важко вгадати, чого від нього можна чекати завтра, куди ми, читачі, рушимо слідом за його нестримною уявою. Кожен знайде щось для себе у його великому творчому доробку. Але є ті твори, про які знають усі без винятку, бо це розповіді про наше минуле, про історію нашого народу. Батьківщину, її синів і дочок. Саме історичні романи принесли популярність Павлу Загребельному. І «Диво», і «Первоміст», і «Євпраксія» поставили його в ряд найчитабельніших українських прозаїків. А «Роксолана», очевидно, побила всі рекорди популярності. Саме цей твір - перший бестселер у повному розумінні цього слова.
П. Загребельний Народився в с. Солошине на Полтавщині. Навчався у військовому училищі. У 17 років добровільно пішов на фронт, був тяжко поранений, майже три роки перебував у фашистських концтаборах. Працював у радянській військовій місії в Західній Німеччині. З 1946 р. - у колгоспі рідного села. Після закінчення філологічного факультету Дніпропетровського університету був кореспондентом обласної газети. Згодом став завідувачем прози в редакції журналу «Вітчизна», був головним редактором газети «Літературна Україна». З 1964 р. - відповідальний секретар правління Спілки письменників України; у 1979- 1996 рр. - перший секретар правління СПУ.
Творчість великого художника - реаліста, модерніста - містить у собі цілий світ, все буття у його різноманітті. Однак завжди існують якісь найбільш загальні, універсальні теми і образи, властиві добуткам того або іншого автора. Так і творчість Г. Ахматової у цілому визначена рядом основних ідей і мотивів, що знайшли свій розвиток у її віршах. Мабуть, для мене Ахматова, насамперед, співак любові - того «високого і вогненного почуття», що Ганна Андріївна вважала владарем світу (колись ще Шекспір сказав: «Любов і голод правлять світом»). Тему кохання Ахматова розробляє по-своєму, не так, як її великі сучасники. У неї немає ні містичних, прозрінь, ні соціальної обумовленості любовних конфліктів: перше характерно для поезії Блоку, друге - для творчості Маяковського. У ліриці ж Ахматової драматизм страсті ґрунтується на відносинах двох характерів, психологічному підході. Відтворюючи у віршах жіночу сутність, вона уникає абстракцій, символістики, філософських і соціальних узагальнень: любовна лірика Ахматової реалістична і психологічна у кращих традиціях російської класичної літератури. Кохання - почуття, що визначає для героїні сенс життя, її хід. Воно - природний стан людського серця. Воно - «фатальне душ сполучення» і їх «двобій фатальний», говорячи словами Тютчева. Воно - біль і страждання, для опису яких поет прибігає до майже натуралістичних деталей:
Доля нагородила Ганну Ахматову щасливим дарунком. Її зовнішній вигляд - «царський профіль» - чітко і красиво виражав особистість. Але Бог обдарив Ахматову не тільки зовнішньою красою, а і щиросердечною. Ганна Ахматова - великий поет і лірик! Ранньої Ахматової не було. Перед читачем з’явився зрілий поет із твердо вибраною позицією. У своїй поезії Ахматова сперечалася з усіма своїми поетами-сучасниками. І суперечка ця виявилася надзвичайно плідною для російської поезії. У її ранньому розвитку величезну роль зіграв О. С. Пушкін, вона як би почала з висот, досягнутих поетом. Ганна Ахматова схилялася перед поезією Пушкіна. Для неї як Пушкін, так і його поезія були ідеалом:
Творчість Пушкіна, його геній були одним із джерел натхнення великої поетеси «срібного століття» Ганни Ахматової. Кращі поети «срібного століття» сформувалися під впливом музи великого російського поета, увібрали в себе усе краще, що привніс у російську поетичну традицію Олександр Сергійович Пушкін. Вплив його творчості на Ганну Ахматову особливо сильний не тільки в силу обставин, але й той величезної любові, чку відчувала поетеса до Пушкіна. Які ж були названі вище обставини? Справа в тому, що Ганна Ахматова - царскоселка. Її отрочні, гімназичні роки пройшли у Царському Селі, теперішньому Пушкіні, де і зараз кожний мимоволі відчуває незникаючий пушкінський дух. Ті ж ліцей і небо, і так само сумує дівчина над розбитим глечиком, шелестить парк і мерехтять ставки… Ганна Ахматова із самого дитинства вбрала повітря російської поезії і культури. У Царському Селі написані багато віршів її першого збірника «Вечір». От одне з них, присвячене Пушкіну: