Лірична героїня Ганни Ахматової яскрава і самобутня. Поряд з найбільш широко відомими її віршами про любов поезія Ахматової містить у собі цілий віршований шар, який містить патріотичну тематику. У збірнику «Біла зграя» (1917 р.), що підводить підсумок ранній творчості поетеси, уперше лірична героїня Ганни Ахматової звільняється від постійного любовного переживання. У ньому з’являються біблійні мотиви, осмислюються поняття волі і смерті. І вже тут ми знаходимо перші вірші Ахматової на тему патріотизму. У збірнику з’являються також перші вірші історичного змісту. Тема Батьківщини усе більше заявляла про себе в її поезії. Ця тема допомогла Ганні Ахматової в роки першої світової війни зайняти позицію, що відрізнялася від офіційної точки зору. Вона виступає як жагуча противниця війни:
Красива й щедра душа народу виявляє себе в традиціях, обрядах, віруваннях, святкуваннях. Новорічні свята в Україні такі яскраві, веселі, сповнені вигадок, сміху, ігор! Це казкова, чарівна пора! Людям так хочеться вірити в казку, в диво, сподіватися на здійснення найзаповітніших мрій.. Різдво, Василя, Маланки, Водохреще - як багато цікавих обрядів пов’язано з цими надзвичайними днями! И малі, й дорослі охоче стають учасниками різних празникових дійств. Новолітування перетворює кожного на людину, що вірить у чаклунство, гадання, передбачення долі за якимись особливими знаками…
У літературі існують так звані вічні теми. Вони різні - це й сенс людського буття, і пошук моральних цінностей, і кохання. У різні епохи існування людства різні покоління відчували схожу необхідність вирішити для себе ці важливі питання, бо і знєвірювалися, і закохувалися люди відтоді, як уперше усвідомили себе людьми. З часом багато що змінюється, але ці теми не даремно названо «вічними». Звичайно, вони не могли не порушуватися у найвидатнішій пам’ятці світового мистецтва - Біблії, за моральними засадами якої жила і досі живе значна частина людства. Старий Заповіт став підґрунтям трьох найбільших релігій світу - іудаїзму, християнства, мусульманства. Немає нічого дивного, що він став джерелом тем, мотивів, стилістичних засобів, сюжетів і навіть цілих жанрів світового мистецтва. Багато письменників зверталися у своїй творчості до цього джерела.
Твір ізроману «В пошуках втраченого часу» Марселя Пруста. Відомий французький письменник Марсель Пруст є творцем жанру модерністського психологічного роману. Головним його творчим методом вважається імпресіонізм, але у центральному його доробку романі «У пошуках втраченого часу», що складається із семи томів, можна знайти ознаки застосування інших прийомів, наприклад, поетичного символізму. Філософсько-естетичні погляди Пруста частково співпадають із ученням А. Берґсона, його світосприйняття ґрунтується на інтуїтивізмі, тому цей письменник зображує внутрішнє життя як «рух свідомості», навіть простір і час постають у його творах чимось суб’єктивним. Марсель Пруст, узагальнюючи власний життєвий досвід, намагається висвітл-ити недостовірність і відносність уявлень людини про себе, світ і суспільство, а також непевність самого суспільства. Він доходить висновку про нереальність суспільного життя, неможливість кохання і взаєморозуміння, отже саме існування людини, на його думку, є «втраченим часом», а єдиним реальним сенсом буття - мистецтво.
Твір за романом Патріка Зюскінда «Запахи». Мистецтво завжди шукає. Теми, образи, алегорії, символи, загалом форму подання того, чим переймається митець. Загальні тенденції зазвичай розвиваються паралельно у декількох видах мистецтв, що залежить і від загального стану культури, і від проблем, що хвилюють художників у широкому значенні цього слова. Перше зумовлює форму. Друге - теми. Розвиток науки у XIX сторіччі та віра в те, що усьому мояїна знайти раціональне пояснення спричинив розквіт реалізму у крайній формі - натуралізму. Та світ ускладнювався: руйнувалися культурні кордони між країнами, ламалися звичні устрої, і мистецтво, намагаючись художньо зрозуміти ці зміни й водночас надихаючись небаченим масштабом процесів, почало шукати пояснення часом в ірраціональному, а форми втілення ідей теж створювалися нові. Так виник модернізм.