Художня майстерність Чехова-оповідача
Антон Павлович Чехов - найбільший гуморист. Нам відома безліч його оповідань, хоч і маленьких, але дивно цікавих. Яким же чином Чехов домагається такого результату? Спробуємо розібратися в цьому на прикладі оповідання «Товстий і тонкий». Заголовок, як завжди, дуже точний. Уже з нього ми довідаємося про головних діючих осіб. Але відразу цікава особливість. Автор не дає героям конкретних імен: дана характеристика (товстий і тонкий) дозволяє нам довідатися набагато більше. У назві закладений зміст добутку. Ми відразу можемо представити, що товстий - важлива людина, може бути, що займає високу посаду, а тонкий є дрібним чиновником. Отут ми вже бачимо властиву Чехову лаконічність. Він сам писав: «Вмію коротко говорити про довгі речі». Дійсно, все коротко, але ємко. Домагається він цього за допомогою цілої системи виразних засобів. Будь-який гумористичний твір Чехова настроєний на миттєве, на усім відомі ситуації, речі. Але ця миттєвість виражається не просто в згадуванні такої речі, а в особливої точності згадування, що демонструє доконане її знання автором і запрошує читача це знання розділити. Так, автор приділяє величезну роль читачеві. Але повернемося до виразних засобів.
Дія починається раптово: «На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі; один товстий, інший тонкий». Ми відразу довідаємося хто, де і що. Ми бачимо, що зустрілися старі знайомі, а по їхньому мовленню можна зрозуміти, що герої були у добрих стосунках. Тонкий запинається від хвилювання, вони дружньо привітають один одного. Читаєш і почуваєш сприятливу атмосферу їхньої зустрічі. Для показу настрою автор використовує окличні речення. «Приятелі триразово поцілувалися і спрямували один на одного очі, повні сліз. Обидва минулим приємно приголомшені», - зауважує автор. Ми не перестаємо дивуватися майстерності Чехова в умінні характеризувати героїв. Чехов не описує зовнішність, він звертає увагу на головне: «Товстий тільки що пообідав на вокзалі, і губи його, затягнуті маслом, лисніли, як спілі вишні… Тонкий же… був з валізами, вузлами і картонками». Чехов використовує метафори (наприклад, лисніли губи), порівняння (наприклад, як спілі вишні), епітети та інші художні засоби, а головне, він використовує їх добірно, з майстерністю. Кожне слово, кожна деталь розкриває образ героїв добутку. Але є речі, які описуються Чеховим як би мимохідь. Їхня присутність виправдується тим, що явище зображено у всій його цілісності. Так, наприклад, читачеві не дуже важливо знати про сина, про дружину тонкого, але це необхідно для створення загальної картини. Дія розвивається дуже швидко. У результаті зміни ситуації раптово приходить розв’язка. Виявляється, що товстий «уже до таємного дослужився». Як тільки тонкий довідався про це, і дружня атмосфера раптом кудись зникає. Він запинається тепер ще частіше, але вже не від радості. Чехов пише: «Тонкий раптом сполотнів, скам’янів, але швидко обличчя його покривилося в усі сторони посмішкою. Здавалося, від імені його посипалися іскри. Сам він скулився, згорбився, звузився…». А дружнє звертання «милий мій» швидко заміняється на «Ваше превосходительство». Товстому навіть не сподобалося «це чиношанування». Він кидає: «Ну, повно! Для чого цей тон?» А тонкий вже не може по-іншому.
Чехов продовжує:
- «На його обличчі було написано стільки благоговіння, насолоди і шанобливої кислоти, що таємного радника стошнило». Чехов - один з тих, хто може так яскраво намалювати літературну картину. Для нього слово - знаряддя, яким він вміє майстерно користуватися. Яке ємне вираження - «шаноблива кислота»!
Напевно, неможливо точніше охарактеризувати вираз обличчя тонкого. Дійсно, цієї поваги так багато, що навіть киснуло стає, тим більше, що воно нещире. Картина смішна до абсурду. Коли «приятелі» прощалися, тонкий потис три пальці, поклонився усім тулубом. Вона смішна, але й сумна. Так у формі оповідання Чехов зміг умістити величезний соціально-філософський і психологічний зміст. Навіть те, що у героїв оповідання немає імен, говорить про типовість таких людей. Оповідання А. П. Чехова «Товстий і тонкий» актуально і зараз, адже чиношанування, преклоніння перед посадою (за якою часом особистість людини залишається непоміченою) часто зустрічаються й у наші дні. Але талант Чехова полягає не тільки в тім, що він бачить і піднімає у своїх добутках соціальні проблеми, але й у тім, якими засобами він цього досягає. Читаючи А. П. Чехова, ми не перестаємо захоплюватися даром великого майстра слова.
Хорошее сочинение? Тогда в закладки - » Художня майстерність Чехова-оповідача . Это нужно, ведь не потеряешь!
Содержание интересных новостей
Новые сочинения: