Е. Гуцало родился в одном из сел на Виннитчине в семье учителей. Закончил Нежинский педагогический институт имени Н. В. Гоголя. Работал журналистом в разных редакциях, в издательстве «Советский писатель». Прозаик, поэт, киносценарист. Автор нескольких поэтических книг, многих сборников рассказов, повестей, романов («Люди среди людей», «Яблоки из осеннего сада», «Искупанная в любистке», «Мертвая зона», «Родственный костер», «Школьный хлеб», «Одолженный мужчина», «Парад планет» и др.). Много писал для детей («Пролетели кони», «В аистовом селе», «Сайора», «Дениска», «Желтый гостинец» и др.). Лауреат премии имени Ю. Яновского и Государственной премии имени Т. Г. Шевченко. Его произведения переведены на многие языки мира и известны далеко за пределами Украины. Большое счастье для человека - пользоваться благами природы, наслаждаться ее красотой. Казалось бы, жизнь везде прекрасна. Но, откуда же тогда берется жестокость, бездушность, подлость?
ЗАБУЖКО ОКСАНА народилася у Києві. Закінчила філософський факультет Київського державного університету ім. Т, Г, Шевченка. Письменниця, перекладач. Почала друкуватися, будучи ще школяркою. Автор поетичних збірок: «Травневий іній» (1985), «Диригент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994), «Новий закон Архімеда. Вибрані нірші 1980- 1998» (2000), прози: «Інопланетянка» (1992), «Казка про калинову сопілку» (2000), «Репортаж із 2000-го року» (2001), «Польові дослідження з українського сексу» (1996), досліджень та есе: «Двікультури» (1990), «Філософія української ідеї та європейський контекст» (1992-1993), «Шевченків міф України» (1997), «Хроніки від Фортінбраса» (1999).
Народився в с. Березові Нижньому Косівського району на Івано-Франківщині у селянській родині. Закінчив Івано-Франківське музичне училище (клас скрипки), філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював редактором видавництв «Веселка», «Молодь». У 1992 році заснував власне видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», з якого побачили світ близько півсотні чудових дитячих книжок українською мовою. Поет. Автор поетичних книжок «Білий камінь», «Ключ», «Вірші», «Із янголом на плечі». Має віршовані переклади і переспіви (з польської, англійської, російської літератур).
ЛеонідКисельов Народився в м. Києві в родині російського письменника Володимира Кисельова. Навчався на факультеті іноземних мов Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Мав невиліковну хворобу крові, що передчасно обірвала його життя. Поет, прозаїк. Писав вірші російською мовою і тільки в останній рік життя почав писати й українською (українську мову і культуру знав і любив з дитинства, в родині панував справжній культ Шевченка). Друкувався в журналах «Новий мир» та «Радуга». Українська поезія Кисельова побачила світ у журналах «Дніпро», «Ранок», «Вітчизна», газеті «Літературна Україна». Збірки письменника з’явилися тільки після його смерті: «СТИХИ. Вірші» (1970), «Последняя песня. Остання пісня» (1979), «Тільки двічі живемо. Вірші, проза, спогади про поета» (1991).
Г. Ф. Квітка-Основ’яненко Народився в с. Основа під Харковом в родині відомого поміщика. Виховувався вдома, тому великої освіти не здобув, але в дорослому віці, беручи участь у громадському й культурному житті Харкова, багато займався самоосвітою і став досить освіченою людиною свого часу. Був на військовій і цивільній службі, був послушником у монастирі, але ніде довго не затримувався. Зате із захопленням підтримував заходи із заснування університету, середніх шкіл, організації театру тощо. Обіймав різні виборні посади: повітового предводителя дворянства, судді, голови харківської палати карного суду. Усе своє життя прожив у Харкові. Прозаїк і драматург. Залишив спадщину російською й українською мовами. Дав перші в новій українській літературі зразки художньої прози: повісті й оповідання «Салдацький патрет», «От тобі й скарб», «Маруся», «Конотопська відьма», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка» тощо. Визначними є також п’єси Квітки «Шельменко-денщик» та «Сватання на Гончарівці».