Тема «Маленької людини» у добутках Ф.М. Достоєвського (варіант 2)
Тема «маленької людини» з’явилася продовженням традицій Пушкіна і Гоголя, «Станційного доглядача» і «Шинелі». «Бідні люди» Достоєвського те ж показують «маленьку людину». Визнання цей добуток одержав задовго до того, як був опублікований. У 1845 році Достоєвський вирішив прочитати тільки що закінчений роман Григоровичу. Піднесений Григорович показав рукопис Некрасову, ще тоді починаючому поетові. Некрасов відніс твір Бєлінському. Після прочитання той сказав: «Так ви розумієте що це ви таке написали?.. От служіння художника істині. Вам правда відкрита як художникові, дісталася як дарунок, цінуйте ж ваш дарунок і залишайтеся вірним і будете великим письменником».
Ці слова виявилися пророчими. Сама назва роману - «Бідні люди» вказує на його основних героїв. Це дійсно бідні люди. У них низькі посади, дрібні чини, звичайно не вище титулярного радника. Такий і Макар Девушкін. Бідні люди Достоєвського живуть на окраїні, туляться в дешевих квартирах, вічно голодують, мерзнуть у сирому і неопалюваному приміщенні. Вони страждають від хвороб і хворості, не вилазять із боргів, забирають платню вперед. У Девушкіна і чоботи продірявилися, і ґудзики чи ледве не всі обсипалися. Для таких людей було знайдено згодом спеціальне визначення - «маленька людина». Девушкін говорить:
«Я звик, тому що я до всього звикаю, тому що я смирна людина, тому що я маленька людина».
Але Достоєвський не просто продовжує традиції, він привносить багато свого, неповторного, що властиво тільки йому і нікому іншому. Вже у першому добутку проявляється оригінальність письменника. Раніше про «маленьких людей» оповідав автор. У Достоєвського герої розповідають про себе самі, передаючи нам свої переживання і думи. Роман «Бідні люди» весь складений з листів, лише невеликий фрагмент опису минулого Варенькі написаний у вигляді спогадів, але прикладений до чергового листа. «Бідні люди» - роман у листах. Адже лист - це особистий документ, у ньому можна висловити все, що наболіло й що призначено для вух єдиної людини - того, кому воно адресовано. Тому тільки в листах людина буває гранично відвертою. Зовнішні життєві обставини сприяють тому, що Макар Девушкін береться за перо і папір. Макар - чиста і чесна душа. Він боїться, що його зустрічі з Варею дадуть привід для пліток. Тому тільки в листах він може дати волю ніжним почуттям. Переписка виникла випадково. Спочатку Макар дав Варенькі якусь книжку. Але Варі, що володіє розвиненим смаком, твір не сподобався, вона повернула книжку. Тоді Макар надіслав добуток Ратазяєва, у якому той описав щось, що має мале відношення до реального життя. Варенька надіслала «Повісті Бєлкіна» і «Шинель» Гоголя.
Ці добутки дуже сподобалися Девушкіну. У пушкінській повісті «Станційний доглядач» розповідається про Виріна, що дуже прив’язаний до своєї дочки, душі в ній не чає. Це нагадало Макарові про його почуття до Варенькі. «Немов сам написав, точно це моє серце», - говорить він. Бідняки у Достоєвського звичайно недорікуваті, вони погано вміють висловити свої думки. Такий і Макар Девушкін. Але винувата в цьому їхня бідність. Роман «Принижені і ображені» продовжує тему «маленької людини». У ньому зображений Петербург, місто контрастів, де поруч з блискучим і багатим уживаються бідність і убогість. Бідняки виявляються викинутими на вулицю. Тепер вони, відповідно до Достоєвського, - «принижені і ображені», Їх дуже багато, і від цього стає ще тривожніше. Життя в романі з’являється «здибленим», воно як би виходить зі звичного русла. Добролюбов говорить: «Люди, яких людське достоїнство ображене, є у Достоєвського у двох головних типах: лагідному і запеклому». Лагідні - це ті, хто не протестує та упокорюється зі своїм положенням. Такі в романі Наташа Іхмєнєва, її батько Микола Сергійович. Запеклі хочуть кинути виклик тим, хто їх принижує та ображає. Але цей бунт трагічний, він приводить до загибелі. Така в романі Неллі. Нанесу обдурив Олексій Волковський, батько вигнав її з будинку. Але ця любляча дівчина упокорюється зі своєю долею. Зовсім інша Неллі. Горда, не по-дитячому серйозна дівчинка, що пройшла через усі приниження і тиранства Бубнової, одержима спрагою мести. Але її бунт трагічний. Бідні люди Достоєвського не можуть перемогти, тому що цей світ занадто твердий для них. Усе, що вони можуть, - животіти. Будь-які спроби змінити устрій світу не приносять бажаних результатів.
Це показано в романі «Злочин і покарання». Маленькими людьми тут виступають сім’я Мармеладових. Глава сім’ї Семен Мармеладов виявився викинутим на вулицю. Він п’є, щоб забутися. Соня змушена торгувати собою. Маленька людина і сам Розкольников, що живе в схожій на труну кімнаті, і від бідності живе ідеєю вбивства. Тема маленької людини буде звучати пізніше і в «Братах Карамазових», і в романі «Ідіот». Достоєвський увійшов у світову культуру як найбільший художник-психолог. Його улюблені герої - маленькі люди, але повноправні і коштовні члени суспільства, жаль от тільки, що саме суспільство про це порою навіть не здогадується.
Хорошее сочинение? Тогда в закладки - » Тема «Маленької людини» у добутках Ф.М. Достоєвського (варіант 2) . Это нужно, ведь не потеряешь!
Содержание интересных новостей
Новые сочинения: